Зелений гай, пахуче поле,-
Знову наснилися мені,
Моє село, його простори,
І люди сонцем осяйні...
І моя вулиця, і хата,
Садок вишневий і бузок,
Рідне подвір"я, брат і мати,
А біля них і мій синок...
І я спішу до свого двору,
Золотом сяють небеса,-
В ту незабутню диво-пору,
Коли була я молода...
Світ чарівничої омани
Мене у сні тім обійма...
Немає брата,сина й мами,
І я стою в дворі одна...
Подвір"я, хата і дорога,-
Колючим терном поросла,
Зникла надія і спромога,-
Разом зі сном кудись зника...
І я проснулася раптово,
Зникло село й омана та...
І вже заснути неможливо,
Омана в вічність відійшла...
Всього в житті було доволі,-
Радість і сум, втіха й печаль,
Та не забудеться ніколи,
Не відійде в безмежну даль...
Хоч вже не спалось, то нічого,
Не у безодні ж я була...
Хоч не зустріла я нікого,
В омані тій я ожила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831915
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.04.2019
автор: геометрія