Як зникну швидко й не помітять,
Всі ті, кому віддав б свій час.
Лиш зорі в темряві цій світять,
Бо Бог давно забув про нас.
Лечу кудись, хоч й на планеті,
У край космічних берегів ,
Там де не було ще поетів
І сотень красномовних слів.
Та пасажирів тут мільярди,
Літа рахують за вікном
І все шукають собі правди,
Та легко бути брехуном.
Тут вибирають президентів,
І ллється українська кров.
Моря самотніх дисидентів...
Куди ж поділася любов?
Можливо, серед знаків й цифр,
Ми втратили її давно.
В моїх очах -- зірковий шифр,
Пусте космічне полотно.
04.04.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831885
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2019
автор: Моряк