Життя тривожне, в ньому купа подій. Над Україною все вітер - лиходій. Війна на сході… Чи прийде прозріння?
На це треба вміння! В цікавий та важкий час ми живемо. В душі на краще, все ж надію плекаємо.
Весняний вечір спускався до землі … Бажання спати, ні, це - не по мені. Все в хаті, телевізор гучно чути, там сміх й сльози, хай би скінчились муки. Щоб якнайшвидше ці вибори пройшли і в сьогоденні думки знайшли спокій. Відволіктися від всіх суперечок, щоб не сказати, щось, бо знаю, це ж великий гріх. Від всіх новин і сон кудись дівався, в душі неспокій - знову заховався…
На підвіконні сидів мій білий котик. Йти на побачення збиравсь, піднявши хвостик… Завів своє нявчання на всю хату, вгледівши за вікном кицьку волохату. Ото, пухнаста пані, заглядала, весни спокусливість, напевно відчувала. Я не вагаючись вікно відчинила, ледь - ледь всміхнувшись, немов благословила. Хай погуляє, буде весела нічка, сама ж в ліжку згадала, яка була вдома пічка. Тепле дитинство своє босоноге, хоча й було воно убоге та спогад відтискав тривоги. Різні сюжети побачені за день, немов ховалися по стелі, пригадувались звуки відомих пісень, під ковдрою зігрілася в постелі. Годинник спішив, зразу рахувала, а згодом, як дитятко - я засинала. …
Наснився сон, доволі цікава картина, трава зелена, голубе небо, днина. І пан Зеленський в чорнім костюмі, в білій сорочці й зі смаком підібраній краватці. Позаду його, дерева довкіл і недалеко довгий стіл. На ньому фарфоровий посуд, чашки з блюдечками, дві поруч… На другій стороні столу, одна лиш чашка з блюдцем, а далі видно чисте небо до схилу, за невеличким молоденьким деревцем. Зеленський йде, усміхнений, в очах веселики і теплий погляд… Хтось запитав, але не бачу, хто там - поряд. ,
- Що вирішив?
- Вирішив одружитись! Хоч так важко наважитись…
Йшов, дуже спішив,
- Та все ж трохи журюся, чи досить грошей на помідори…
А вітер гойдав дерева і трава мов море….
А його погляд на мене, я проснулась, від сну приємно, посміхнулась…
Це ж треба, ото надивилась, чому ця дитина мені приснилась. Здалось серйозний і водночас веселий такий, а погляд теплий, наче й не чужий.
Лиш дві доби і прийшов той судний день. Сонячний ранок, під звук пташиних пісень… Ішли на вибори всі люди, тримаючи в душі напругу, щоб вибрати в житті дорогу другу. По якій би не гинули діти на війні, щоби жахи, навіть не приходили уві сні. Щоби замість гробів і свавілля, сміялись діти і гуділи весілля. Щоб колосились в полі жита й волошки, в надії на покращення життя, хоч трошки.
У ці весняні дні, ми всі прикуті до телеекрану, хтось з нас зрадів, а комусь прямо в серце нанесли рану. Це ж треба, здивувалась я, коли побачила, той перший ряд. Що пан Зеленський вийшов першим в перемозі.Це ж треба, а чи він зробити все в змозі? Гризе сумління, чи є уміння? Україну об`єднати?! Скажу я чесно, не знати! Задумалася знов і пригадала сон.
Напередодні бійні на Майдані. Хоча події, правда дуже давні. Куполи храмів і церков всі у вогні, ніхто й не думав, що погрузнемо у війні. Адже діти ховались по церквах, той сон згадаю, охоплює страх. Чому мені віщій сон був наснився? Люд об`єднався, так жити притомився. Іще уві сні чоловік, схожий на Карабаса- Барабаса, з бородою, тоді країна зустрілася з бідою. О! Скільки люд набачився тоді страхів! Той чоловік тримав в руці, занадто велику в’язку ключів. І посміхаючись, комусь її віддав, протистояння на майдані, народ кричав. Так віщій сон, вже точно знаю, адже пізніше пригадаю, віддали тоді Крим…
Ось і сьогодення, пройшов перший тур виборів, а чи хтось хтів, хтось не хотів та пан Зеленський йшов на договір. По телевізору, одягнений так, як наснився мені, відео звернення, позаду кольори зелені. Звичайно, відмінний він актор, майстер професії, ніхто не заперечить. Важким для нього буде коридор, дістатись мрії, отримуючи приниження, чи сили на все це стерпіти вистачить?! Він молодий, хотілось, впевненого молодого та кожен голосує за свого.
Дивне питання сама собі задаю, чому мені віщі сни сняться ? Так і не знаю! З екрану поглядів, знов багато бачу й чую, правду скажу часу не марную. В цей час спиці в руках, в душі надія. А може й правда, збудеться народу мрія. Прийде нова людина, згодом нова влада. Тоді не буде завангажована вся Рада. Так, він недосвідчений, але актор прекрасний. Ми живемо в час буремний та невже вибір людей буде даремний? Це так ведеться в народі, як під дощем в огороді, люблять, на жаль частіше брудом обливати, і десь та щось погане на людину відшукати. Йому звичайно зразу не відмитись..Та все ж гадаю зуміє захиститись. І така думка літає в далечінь, адже - МИР ми маємо, цю ціль. Нехай би нинішній наш президент та йому допоміг, щоб цей Зеленський об’єднати країну зміг! Щоб схід і захід, південь і північ врешті поєднались, щоб люди на краще, життя сподівались. А ті образи, приниження.О, це так низько! Чиясь та перемога все рівно близько! Чи варто чубитись, гадаю люди - ні! І знову запитую,чому ці сни сняться мені?
О6.04.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2019
автор: Ніна Незламна