Присвячую полковнику Горбенку Ігорю Ігоревичу, що загинув 24.06.2014., під Слов’янськом.
Зоря його засвітилась
Далеко від України,
Та шлях йому освятила
Додому. Душу зігріли
Чернігів, Ніжин, Полтава ,
Міцним вояком зростили.
Хотілось ним стати здавна
(Військового був же сином).
Тікав час щоднини в далеч
І дух гартував, і тіло.
Стелилася й доля вдало:
Звання ізгори летіли.
Та грім раптом небо зранив –
Війна-АТО запалала:
Росія вже Крим украла
І танки в Донбас загнала.
І кров закипіла в жилах –
Земля ж його в небезпеці.
Залишив доньку й дружину,
Летів у Донбас. (Був спецом).
Уже й відрапортували,
Що справу, як слід, зробили…
Не знали, що готували,
Їм бойовики… І збили
Отой гвинтокрил, що рушив
З бійцями у небо синє.
Злетіли у вічність душі…
Й не стало у мами сина!
Так над Карачун-горою
Зоря його догоряла…
Було перемир’я… грою?
Чи доля нитку допряла?
4.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831815
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2019
автор: Ганна Верес