Самотність руйнує тіло і душу.
Причину шукай в собі...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=50yIb2c_2SY
[/youtube]
Самотній човен гладять ніжно хвилі.
Про що думки у нього у цей час?
Вони такі ласкаві, дуже милі.
В них доброти невичерпний запас.
Чому вони до нього припадають,
Дізнались про самотність у житті?
Невже їх долі чітко співпадають,
Тому вони так щедрі в доброті?..
Не вийти хвилям на бажаний берег,
Як від шаленої втекти ріки?
(Лиш по воді відчутно вітру шерех),
Лишилися у мріях ці думки.
А он верба самотня у задумі,
Чому так важко їй у самоті?
Своє життя весь час проводить в сумі,
Чи скаже щось, коли у німоті?
Та вітер розуміє їх так добре,
Прилине до верби, щоб відпочить.
І так лікує серце своє хворе...
Життя іде і треба ж якось жить.
Погладить ніжно коси цій вербичці,
Розчеше їх, полоще у воді.
І все це робить по хорошій звичці.
Він так зарадить і своїй біді.
А хвильки усе човен колихають,
І бідолаху тягне вже на сон.
Думки його повільно затихають...
А вітер уже грається з веслом..
----------------------------------
Усі самотні між собою схожі,
Це і ріднить їх у такім житті.
І я бажаю днів тільки погожих.
Не згадуйте про дні на самоті..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831660
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2019
автор: Н-А-Д-І-Я