Звіріють всі..,
Твариною ж зостатись — треба хист,
Десь в закутках полишивши причину.
Й забути про шухлядки ції вміст,
Побоюючись власноручних кпинів.
Звіріють всі..,
Не всі це розуміють,
Ще менше про це думають хоч щось.
А я звірію з цього, ох як я звірію,
Реву в душі, начЕ ранений лось.
А чи не так?! Можливо це все норма?!
А я лукавлю й дурню якусь несу?!
Тоді несіть сюди-но швидше корму,
Маріхуани трохи та вівсу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831613
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2019
автор: Терпкий Післясмак