Ти сказала тоді "я агностик"!
І не вірила ні у що!
Говорила:" ми ще недоростки!
Не осягнемо сутність Його.
Ще не зможемо оправдати
Те, за що його син боровся!
Усім серцем своїм відчувати
Весь той вибір, який нам відкрився!
Не відчуємо страху і болі.
Не проймемося до душі.
І старі колись, немічні, кволі,
Ми з тобою здіймемось у сні
І відчуємо те, за що зараз
Пожаліємо й день продати,
Зрозуміємо той алмаз,
Що словами не передати"!
І я вірив! І слухав з захопленням!
І в надії палкій забувався!
Та, на жаль, не була ти агностиком,
А повірити просто боялася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831458
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2019
автор: _VISKAS_