МАЛЕНЬКА ГОЛКА

Чомусь  так  добре  пам’ятаю  день,
коли  малою  вчилась  вишивати.
Наспівували  давніх  ми  пісень
і  пили  чай  із  запашної  м’яти.

Надворі  було  чути  сміх  дітей,
мене  до  них  так  серденько  просило.
Голівки  шитих  на  рядні  лілей
також  до  сонця  за  вікном  хилило.

Маленька  голка  з  вушком  череватим
ніяк  не  вміла  трафити  де  треба.
Смішив  мене  мій  хрестик  кострубатий,
такий  великий,  наче  на  півнеба.

З  невмілих  рученят  втікали  п’яльця.
Енергії  не  було  де  подіти.
Вколола  собі  аж  до  крові  пальця
й  чкурнула  в  двір  —  туди,  де  були  діти.
©  Ольга  Береза

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831413
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2019
автор: Ольга Береза