Він хворий нею, сам це визнає,
Він "сам не свій" коли її зустріне
І не рятують від "хвороби" стіни,
І відстань панацеєю не є.
Вона для нього вже давно — мана,
Котра з думок його не йде уперто,
Не раз думки ці намагався стерти
Та намагання... в зародку кона.
Ця одержимість пристрастю така,
Що вже не тішить, навпаки лякає
І ради в нього на це все немає...
В полон забрала жінка ця п'янка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831341
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2019
автор: Патара