Ти мене не суди,
Що так вірно і ніжно кохаю.
З цього сну не буди,
Бо інакше не вмію, ти знаєш.
Я топлюся у цьому
Безтурботному морі кохання,
Забуваю, у світі
Є ще сльози і біль, і страждання.
Так чекаю ці ночі
Щоб любити тебе до останку,
У обіймах солодких
Зустрічать прохолоду світанку.
Свіжозварену каву
Із долоней твоїх куштувати
І при цім щохвилини
Ще й вустами твої цілувати.
Я в «сьогодні» купаюсь,
Що там буде «назавтра» не знаю,
Загортаючись в ніжність
Я про все і про всіх забуваю.
Тільки люблячий дотик
Я благаю в жорстокого світу,
Твої очі навпроти,
Аби щастям цвіло у них літо!
Лиш люблячий дотик
(За усі діаманти світу),
Притишений подих
І погляд очей цвіту літа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2019
автор: Олеся Лісова