Намисто вікон сяє у нічному місті
Машин ,вже в'ялих тануть вогники рідкі
Блукають ноги по вогкому листі
На провід розмови нанизані душі слизькі.
Розірвані душі все більше тепер
З телефоном
Від чату до чату нанизує їх
Інтернет.
Від лайку до лайку живуть так потомлені клони
Лиш відриваються інколи, щоб відійти в туалет.
А ми так немодно по місті нічному гуляєм
Вдихаємо запах асфальту і пізніх троянд.
Ми бачимо зорі ..і місяць ,що лапкою морду вмиває
Нас захопила розмова жива і нічний листопад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831221
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2019
автор: Irin**Ka