Якби весна уміла говорить,
То мову повела б про літа казку,
Про те, як сонце, сяючи згори,
Цілунком буде пестити ромашку,
Як літечко трибне в траву м’ячем,
У небо синє пташеня підніме,
І лепехи листом, немов мечем,
Дивитись буде вгору довго й німо.
Як питиме малини аромат
Закохана на все життя меліса…
А ти стрічався з ними обома
У літньому і напівсоннім лісі?
22.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831111
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2019
автор: Ганна Верес