Спаковані валізи стоять на роздоріжжі,
Куди податись далі? Знайоме відчуття.
Невпевнені у щасті та несвідомо грішні,
Втікають якнайдалі від звичного життя.
Холодні зливи ночі наступних жертв шукають,
Яскравими зірками затопить небокрай.
Шляхи ведуть додому, та дому ще немає,
Уява відмовляється змальовувати рай.
Свідомість поступово сплітає павутину,
Зневірених затягує нитками доброти.
Не вистачає вікон у вигаданих стінах,
Перед очима пустка. Тоді навіщо йти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831070
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.03.2019
автор: Юлія Рябенко