Ей мої могучі Карпати-
я відчуваю,що можу літати.
Ваша велич і ваша краса,
самооцінку мою підняла.
З вершини гірської я бачу долини,
де проживаю,ще від дитини.
Протягнувши долоні затуляю її-
долина в раз вся,на моїй руці.
Вітер волосям моїм виграває,
на вірно увагу свою проявляє.
А ще сонечко "зайчики" пускає у очі.
теж,навірно погратися хоче.
Це все силу дає для душі,
як той птах -я лечу у висоті.
Думками літаю і мріями теж,
коли небо синє у долоні береш.
Спустившись до низу-на свою долину,
у собі відчуваю маленьку диину.
Що не памятає горя та зла,
душа обновилась,наче родилось дитя.
Закарпаття моє- могучі Карпати,
вмієти ви людей лікувати.
Бо коли здорова у людини душа-
це все,що потрібно тобі для життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830855
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2019
автор: Бабич