А дощ рясний не випускає з хати!
Періщить, ллє, полоще і пере!
Земля повинна цей потік прийняти,
Та, аж ніяк не може - не вбере.
І розлилися ручаї, мов ріки,
Течуть, пливуть, хлюпочуть і біжать.
Здається, дощ прийшов уже навіки,
А серце просить сонця благодать.
Лягла на землю безкінечна хмара,
ЇЇ мабуть, ніщо не прожене.
І вже не знаєш - радість це чи кара,
Чи явище стихійно-неземне...
Ще буде все! весна і сонце, й небо,
І проліски засяють голубі.
Як дощ іде, напевно так і треба,
Небесний дар, принесений тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830812
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2019
автор: majra