Десь в країні кривих дзеркал,
Час дороги піском замітає,
і вітрища нестримний шал,
Темні хмари докупи зганяє.
Заблукає замріяний день,
Об реалії розіб’ється.
І закотиться слово під пень,
А мураха відстрибне: «Чиє це?»
Відпочине в траві сухій,
Набереться сили і знову,
Заплететься в клубок стихій,
Одягнувшись у риму слово,
Поведе наче пензлем рядок,
Візерунком сюжет закруте,
Із веселих – сумних думок
Про омріяне й просто почуте,
І нехай вирують вітри,
Сонце темні розтопить хмари,
За таємними десь дверми,
Пані Муза готує чари….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830481
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Наталка Долинська