Корона

Виростають  корони,  до  небес  виростають.  
Сліплять  очі  вогні  феєрверків  і  фар.  
Слів  простих  та  людських  вуха  вже  не  сприймають,
Залилися  нектаром  від  солодких  фанфар.  

І  змахнувши  крилом  тіло  вверх  підлітає
Відірвавши  ступні  від  святої  землі.  
Клекотить  всередині  та  ігристе  співає
Бо  вже  ось  та  вершина,  бо  ти  зараз  в  сідлі.  

Та  змахнувши  хвостом  кінь  тебе  викидає
Ти  летиш  стрімголов  із  гори  камнем  вниз.  
Крила  вже  не  міцні,  вже  тебе  не  тримають.  
І  нектар  витікає  й  очі  вже  не  п'янкі.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830459
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Болтян Світлана