***
Скільки брехні між нами - аж запирає дух!
Фухкає над полями вітер суху золу.
Просить окрайця хліба в неба глуха сова.
І припадають снігом чорні, як ніч, слова.
Хтось промете над ранок стежку в старенький хлів.
І розтривожить рану давній-прадавній біль.
Тільки ж немає часу, вічно чогось нема.
Зиркає знову ласо з-поза вугла пітьма.
Проситься ночувати, проситься до кишень,
де півзернятка правди, наче забутий день.
Де до брехні припали вікна - не відорвеш!
Чуєш, ніяк не звикну - вітер в хліві реве...
2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830455
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Леся Геник