Болиш в мені, ти ніч проклята,
Куйовдиш дим поміж мозолів.
За хатою сивіє хата
І в черзі біль після любові.
За вишнею цвіте барвінок,
За розпачем зростають діти
Лелеками у світі линуть
Не знаючи де страх подіти.
За не народжених у муках
Своїх не хрещених дітей.
О, ніч проклята! Дмухай! Дмухай!
На землю створену з петель.
Нехай хитаються як гілля
І ший ніколи не знайдуть...
Блищать тенети між сузір'ям
І душу мов шуліку звуть.
І кава стигне із журбою,
Життя зів'яло, наче м'ята
І сонце, знову стороною,
А я, в пітьмі, бабуся й мати....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830359
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Кофеманка