Коли осел ссилається на Канта,
То падає пістоль у лейтенанта!
А у педанта враз в очах темніє
Бо він в надмірності своій шизіє.
Осел же, дурень із сліпим завзяттям,
Радіє і не знає, що прокляттям
Оті знання про Канта є для нього.
Бо всі сміються з репліки тупого...
...
Отак й в житті у нас часом буває..
Хтось скаже щось і серце завмирає
Від радості, що отаке втлумачив..
А те , що це лиш дурість не зобачив..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830350
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2019
автор: Онучка