Не лягають слова на папір
Вони всі потонули в душі
Замулили їх пройдені дні,
Поволокою тисне все пережите.
Щось надщерблене, інше розбите
Виросло серце, знає, вміє любити,
Та тільки вуста оніміли тепер -
Говорити стала мовчки з тими, хто чує.
Світ рідних душ таки дійсно існує
Погляд на мить і пояснень не треба -
Знає усе, відчуває, приходить до тебе
Мовчки і вчасно...тут зайві слова.
Не лягають вони на папір
Для своїх бережуть їх вуста.
Який сенс кричать для глухих,
Якщо серця, а не вуха не чують?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830302
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2019
автор: Оксана Бугрим