Ти йшла попереду всміхалась
І вічно думала своє,
Як познущатися із мене
Знайти відмову і дуріти.
Спалити серце, забруднити,
Гадати вічно про спокуси
Твоєї совісті метал
В житті наповнений іржею.
А я, а я тебе спиняв
І біг як хлопець за тобою,
Ти берегла для мене жар
Каміння кидала в обличчя.
А я надломлений ішов
І відчував себе самотнім,
Коли сказати слова не змогла
Із мосту впав я головою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830051
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.03.2019
автор: Ти не осліп