Ми всі живемо ніби то в чеканні:
Влітку – зими, зимою – літа.
Весною ми чекаємо кохання,
А восени – від сонечка привіту.
Чекаємо чудової погоди,
Коли на вулицю виходимо щодня.
Чекаємо всі підтримки і згоди,
Коли разом збирається рідня.
В дитинстві ми чекаємо на чудо
І хочемо, щоб сталось це скоріше,
А в старості – того, що краще буде,
Або, хоча б, щоб бУло та не гірше.
У юності на дружбу ми чекаєм,
І визнання чекаємо, й любові.
У зрілім віці ми чекаєм те, що знаєм,
Здається, що ми до всьогО готові.
Ми від людей чекаєм розуміння,
Чекаємо від ближніх співчуття,
І лише з часом настає прозріння,
Що доведеться нам чекати все життя.
І живемО отак усе життя з чеканням,
Що будуть краще жити наші діти,
І носимо у серці сподівання
В чеканні миру і ладу у світі.
19.03.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830006
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2019
автор: Павло Коваленко