У серпні достигають груші,
отаву косить вже косар.
На сонці мама сушку сушить,
худобу десь жене скотар.
З піску будує пишні замки
русяве чепурне дівча.
Видзьобує все до останку
розсипане зерно курча.
Вмостились ластівки на дротах,
сивий сусід горілку п’є.
Жебрачка сперлась на ворота,
черствий окраєць там жує.
Кусає кропива у ноги,
далеко хтось когось кляне.
Пилюка вкрила всі дороги,
десь пхинькає дитя мале.
Стара сусідка знехотя́
віддала Богу свою душу.
А у саду одне хлоп’я
визбирує медові груші.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829961
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2019
автор: Ольга Береза