Світу покажемо!



Розсварилися,  розбіглися,
СкубемОся  в  рідній  хаті!
Дожилися  до  невігластва:
Щоб  ось  так...  жебракувати?!

Це  ж  бо  з  нашими  багатствами,
На  родючих  чорноземах?!
Ми  ж  хазЯями  завзятими
СливемО  в  чужинських  землях!

А  своя  земля  занедбана!
Розікрадена  країна!
Де  ж  ти,  мудрий  пане-гетьмане,
РОзбрат,  чвари  хто  зупинить?

Прожене  мітлою  драною
тих,  що  рвуться  “до  корита”,
І  зростИть  зернятко  праведне
Української  еліти?

Знов  пани  зовуть  на    вибори,
Знов  гвалтує  Рада  мову...
Господи!  Пошли  нам  лідера,
Українця  видатного.

Дай  нам  скальпеля  надійного,
Дай  нам  мужності,  терпіння,
Вирізати  чИря  гнійного  —  
Злий  бур'ян  —  рабів  коріння!

Ми  ж  бо,  з  нашими  багатствами
Світлим  розумом  і  міццю,
Світу  білому  покажемо
Що  то  значить  —  українці!

21.03.19

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829890
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.03.2019
автор: Людмила Григорівна