А. , 62. Біля дідових криниць


245*  «а  хто  казав,  що  всі  плоди  –  солодкі?!»

«Не  нехтують  в  садах  трояндами  за  те,
Що  кожна  з  цих  красунь  з  колючками  росте  –
Тож  мудрих  ти  завжди  суворе  слово  слухай,
І  правду  –  хай  гірка  –  впусти  у  душу  й  вухо».

246*  «і  ти  з  народження  у  золоті  не  був»

«Не  бійся  руку  тим  подати,  хто  на  дні  –  
Чи  впав  він,  чи  не  зміг  піднятися  до  днів,
В  які  і  доля,  й  люд,  і  сонце  зігріває:
Впадеш  в  багно  ти  сам  –  пізнаєш  суть  цих  слів».

247*  «усе  в  житті  –  чи  під  щитом,  чи  на  його  щиті»

«Помилиться  гідний  не  раз  –  та  з  честю  досягне  мети.
Достойний  загине  в  бою  –  та  честь  покладе  на  щити.      
Так,  навіть  упавши  в  багно,  залишиться  цінним  алмаз.
–  А  бруд  і  на  золоті  буде  брудом  нікчемним  сто  раз».

248*  «душа  росте  на  співчутті  й  любові»

«Ти,  народжений  в  світ,  маєш  образ  і  розум  людини,
Та  не  станеш  ти  нею,  не  будеш  ні  дня,  ні  хвилини,
Ані  миті  –  допоки  в  собі  ти  не  матимеш  двох  цих:
Милосердя  душі  й  благородство  сердечне  –  щоднини».
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829680
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2019
автор: Касьян Благоєв