***

Дивлюсь  на  світ  дорослими  очима.
У  ньому  не  залишилось  краси.
Куди    поділася  допитлива  дитина,  
закохана  в  навколишні  ліси?
Де  загубився  настрій  світанковий
і  щирі  радощі  вечірньої  зорі?
Вже  й  навіть  свята  не  такі  святкові  -
практичні,  мов  безпристрасне  журі.
Цинізму  ширма  серце  затулила.
Печаль  утрат  зробила  кам'яним.
Любові  намертво  скувала  глиба  крила.
Завітні  мрії  зникли,  мов  примарний  дим.
Немає  радощів.  Й  печалей  теж  немає.
Згадати  й  важко  як  це  бути  молодим.
Неквапно  душу  будні  виїдають.
То  скільки  зможу  бути  ще  живим?
Жадаю  знову  закохатись  в  ранок.
Бажаю  вистраждать  і  вирадіть  життя.
Кохать  бажаю  і  бути  коханим.
Й  колись  як  друга  стріти  Небуття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829374
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2019
автор: Ігор Кулай