Прийшов Петро додому,
Як завжди, перебрав.
Може підти в солому?
Там часто ночував.
Та ні, піду до хати,
Додибаю якось.
Іще холоднувато,
Лікуватись не прийшлось.
Ще голова трохи варила,
Та ноги вже не йшли.
Горілка трохи притомила,
Не пам"ятаю, де були?
Якийсь поріг високий,
Неначе наростили.
Невже ступеньок сотня,
Раніш було чотири.
А як дібратись до дверей,
Коли скінчаться ті ступеньки?
Чому не слухають мене,
Такий з ними відвертий.
Слава Богу, ось поріг,
До дверей треба дістатись.
Ніяк розпрямитись не міг,
Чомусь і їх багато.
То до яких мені іти,
До яких ключ підійде?
Потрібно рішення знайти,
А вітер віє звідки?
Чомусь і двері не слухняні,
Я ж можу подзвонити.
Буде гудок Тетяні,
Зможе відченити.
Таня двері відченила,
Чомусь мітла в руках.
Яка тому причина,
З похмілля дзвін в вухах.
Прохаю, тільки не лякай,
Напився я в останнє.
Зупинись, не відлітай,
У нас же є кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829184
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2019
автор: Валентина Ярошенко