Ми з Музою (іронічне)

Ми  вдвох  із  Музою  гуляєм
Навкруг  подвір’я  й  до  ріллі,  
Ногами  човгаєм,згрібаєм
Торішнє  листя  на  землі.  

А  вітер,вітер  дошкуляє..
Тепер,  неначе,  ще  зима.
І  холодом  таким  проймає  –
Натхнення  зникло  і  нема.  

Мовчить  подруга  -  моя  Муза,
Тихесенько  під  ніс  сопе,
На  лоба  зсунула  картуза,  
Торішнє  листячко  гребе.

-Ну  що,мовиш?!  Мовчи,заразо!
 Без  тебе  справлюся  сама.
 Слова  ловлю,  докупи  в’яжу..
А  вірша  не  було  й  нема.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2019
автор: Ольга Калина