Хлопчинка на засніженім вікні,
Все висловив малюнком – не словами.
Німе питання: Край коли війні?
Вернувся щоб татусь до нього і до мами?
Коли не буде видно із вікна,
Димливе дуло танка при атаці?
Не буде рвати голосу стара,
На ТІЙ війні народжена прабабця?
Коли дорослі зможуть віднайти
Слова на ці дитячі запитання?
І зможе він Авдієвкою йти
Без о́страху нового бомбування?
Малює він... А від задух мені,
На холоді стискає комір тісно.
І я клянусь – не людям, а собі –
В країну спокій поверну... І в місто...
Оригінал.
Мальчишка на заснеженном стекле
Все выразил рисунком, не словами.
Немой вопрос: - Когда конец Войне?
Когда отец прийдет к нему и маме?
Когда не будет виден из окна,
Дымящий ствол стреляющего танка?
И причетать не будет до поздна,
На той войне родившаяся бабка?
Когда сумеют взрослые найти
Ответ на эти детские вопросы,
И сможет он Авдеевкой пройти,
Не опасаясь ни какой угрозы.
Рисует он.... А от удушья мне,
Мешает на морозе тесный ворот.
И я клянусь не людям, а себе,
Вернуть покой в страну и в этот город.
Автор Віктор Залевський.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828869
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2019
автор: Юрій Шибинський