Ще з глибини віків…

Ще  з  глибини  віків
Страждає  Україна,
І  журний  її    спів
Повсюди  нині  лине.
А  поряд  той  сміється,
Хто  свого  часу  жде  -
Коли  з  розбитим  серцем
Країна  знов  впаде!

Стенаються  у  герці*
Тепер  її  сини,
І  правду  нашу  з  перцем
Розмішують  вони!

Сини  несамовито
Все  навкруги  клянуть,
Із  дочок,  та  відкрито
Теж  лає  вірний  путь!
І  бувші  генерали,
І  нинішні  актори
Заллють  за  шкіру  сала,
Вдесятерять  побори!

Стенаються  у  герці
Скаженні  ті  сини,
Вже  навіть  совість  з  перцем
Замішують  вони!

Хто  більше  розвернеться,
І  хто  міцніше  дасть!
Про  долю  не  ведеться  -
Лиш  їм  була  би  масть!
А,  що  народ  нещасний?
Як  дивиться  на  те?
Чи  вдержить  в  день  завчасний
Здобуте  все  святе?!

Стенається  хто  в  герці,
То  зовсім  не  сини...,
Бо  під  горілку  з  перцем
Всіх  продають  вони!


12.03.2019
Фраза  із  знаменитого  вірша  
В.  Стуса  «За  літописом  Самовидця».

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828859
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.03.2019
автор: Микола Серпень