30 кумедних цитат з «Дівчат»

30  кумедних    цитат  з  «Дівчат»
 Комедійний  художній  фільм  «Дівчата»,  знятий  за  однойменною  повістю  Б.  Бідного  режисером  Юрієм  Чулюкіним    в  1961  році,  відомий  кожному.    Головну  героїню,  18-річну  Тосю,  що  приїхала  в  ліспромгосп  працювати  в  їдальні,  блискуче  виконала  Надія  Румянцева,  якій  на  момент  зйомок  вже  було  30.
       Стрічка  відразу  сподобалася  глядачам  і  навіть  критикам.    Але  вище  начальство  вирішило,  що  комедія  надто  побутова  і  дрібнувата  для  радянського  екрану,  хоча  протягом  1962  року  її  подивилися  майже  35  мільйонів  глядачів.    За  кордоном  картина  мала  приголомшливий  успіх  і  отримала  безліч  призів  кінофестивалів.    Зарубіжні  газети  навіть  дали  прізвисько  Надії  Румянцевій  -  «Чарлі  Чаплін  у  спідниці».
       А  кумедні  цитати  з  «Дівчат»  веселять  вже  не  перше  покоління:
     Так  хочеться  бути  красивою,  я  б  тоді  за  всіх  ошуканих  дівчат  помстилася!    Ось  йду  я  гарна  по  вулиці,  а  всі  зустрічні  хлопці  так  і  столбенеют,  а  які  слабші  -  так  і  падають,  падають,  падають  і  самі  собою  в  штабелі  укладаються!
   Я  ось  все  думала,  як  це  люди  цілуються.    Адже  їм  же  носи  повинні  заважати?    А  тепер  бачу  -  не  заважають.
   -  Любиш?
   -  Кого  ?!
   -  Гречку!
   -  Обожнюю!
   -  Я  і  сама  дійду.    Тут  ведмедів  немає.
   -  А  хіба  дівчину  проводжають  тільки  через  ведмедів?
   В  їдальні  і  в  лазні  всі  рівні.
   -  Тось,  ну  хочеш,  досліди  Ти  мене,  якщо  не  віриш!
   -  Що  ти,  трактор,  щоб  тебе  відчувати?
   Ех  і  здорова!    Розгодувала  я  тебе,  Надія,  на  свою  погибель.
   Підіть  звідси!    А  то  у  мене  ...  ложки  пропадають!
   Краще  я  потім  якось,  а  то  ми  сьогодні  все  переробимо,  а  на  завтра  нічого  не  залишиться.
   -  Ти  куди?
   -  А  так  коротше.
   -  А  так  -  довше.
   Батюшки,  куди  це  у  людей  самолюбство  дівається?
   Я  б  всім,  хто  заочно  вчиться,  ордена  б  давала.    Це  ж  яку  силу  волі  треба  мати!    Ніхто  над  нею  не  стоїть,  а  вона  все  займається,  займається.
   -  Техніка!    Тут  міркувати  треба!    Це  тобі  не  картоплю  варити!
   -  Ти  думаєш,  що  картопля  -  це  так  ось  просто?    Не  тут  то  було!    З  картоплі  знаєш,  скільки  можна  страв  приготувати!
   -  Сан  Санич  приходив?
   -  Був  тут  якийсь  облізлий,  а  як  звати,  не  знаю.
   -  Вона,  брат,  така!
   -  Яка?
   -  Підростеш  -  дізнаєшся!
   -  Надька  ось-ось  28  стукне,  тут  не  те  що  за  Ксан  Ксанича,  за  козла  підеш.
   -  Ех  ти,  вареники  з  картоплею.
   -  Начебто  деякі  і  по  любові  заміж  вийшли,  а  тепер  листами  від  коханого  чоловіка  грубки  топлять.
   -  Так  ...  Умила  вона  тебе!
   -  Подумаєш,  теж  мені  фігура!
   -  Фігури  може  бути  і  немає,  а  характер  -  у  наявності.
   -  Ось  ми  сьогодні  з  історії  проходили,  був  такий  час,  коли  жінки  чоловіками  командували.    Дуже  правильний    був  час!    Я  ось  тільки  його  назву  забула.
   -  Матріархат,  чи  що?
   -  Ти  теж  знаєш?    Ось  вони  де  у  нас  сиділи,  голубчики!    Так  ні,  випустили  їх  стародавні  жінки,  ось  вони  тепер  і  командують!
   А  це  що?    Навіть  нижче  мене  зростом.
   Кому  чого  в  місті  купити?    Приймаю  замовлення  до  однієї  тонни.
   Щі    у  новій  кухарки  ВО!    Рагу  як  в  санаторії.    Кожен  калорій  на  своєму  місці!
   -  Дозвольте?
   -  А  ви  завжди  з  цигаркою  танцюєте?    І  в  шапці?    Так  ось,  з  такими  я  не  танцюю!
   Яка  ж  це  любов?    У  селищі  про  нас  казна-що  базікають,  а  я  тебе  ще  ні  разу  не  поцілував.
   -  Бачиш  те  місце?    Он,  пожежний  щит.    Це  місце  у  нас  Камчаткою  називається.    Сидять  там  деякі  вечорами  парочками.    Посидять,  посидять,  а  потім  кімнату  окрему  вимагають,  а  кімнат  вільних  у  нас  немає.
   -  Ненавиджу  ....
   -  Ти  ж  казала,  що  полюбила?
   -  З  тих  пір  ще  більше  ненавиджу!
   -  А  ви  і  є  це    нове  начальство,  якого  всі  так  бояться,  так?
   -  Ну  ...  вже  не  такий  я  страшний.
   Перший  раз  таких  одноосібників  бачу.
   А  я  ось  ніколи  заміж  не  вийду.    Одному  адже  краще,  хочу  -  халву  їм,  хочу  -  пряники.
Переклала  на  українську  мову        13.03.19          7.35
30  задорных  цитат  из  «Девчат»

Комедийный  художественный  фильм  «Девчата»,  снятый  по  одноимённой  повести  Б.  Бедного  режиссёром  Юрием  Чулюкиным  в  1961  году,  известен  каждому.  Главную  героиню,  18-летнюю  Тосю,  приехавшую  в  леспромхоз  работать  в  столовой,  блестяще  исполнила  Надежда  Румянцева,  которой  на  момент  съемок  уже  было  30.

Лента  сразу  понравилась  зрителям  и  даже  критикам.  Но  высшее  начальство  посчитало,  что  комедия  чересчур  бытовая  и  мелковата  для  советского  экрана,  хотя  в  течение  1962  года  её  посмотрели  почти  35  миллионов  зрителей.  За  рубежом  картина  имела  ошеломляющий  успех  и  получила  множество  призов  кинофестивалей.  Зарубежные  газеты  даже  дали  прозвище  Надежде  Румянцевой  –  «Чарли  Чаплин  в  юбке».

А  забавные  цитаты  из  «Девчат»  веселят  уже  не  первое  поколение:

       Так  хочется  быть  красивой,  я  б  тогда  за  всех  обманутых  девчат  отомстила!  Вот  иду  я  красивая  по  улице,  а  все  встречные  ребята  так  и  столбенеют,  а  которые  послабей  —  так  и  падают,  падают,  падают  и  сами  собой  в  штабеля  укладываются!
       Я  вот  всё  думала,  как  это  люди  целуются.  Ведь  им  же  носы  должны  мешать?  А  теперь  вижу  —  не  мешают.
       —  Любишь?
       —  Кого?!
       —  Гречку!
       —  Обожаю!
       —  Я  и  сама  дойду.  Здесь  медведей  нет.
       —  А  разве  девушку  провожают  только  из-за  медведей?
       В  столовой  и  в  бане  все  равны.
       —  Тось,  ну  хочешь,  испытай  меня,  если  не  веришь!
       —  Что  ты,  трактор,  чтобы  тебя  испытывать?
       Эх  и  здоровая!  Раскормила  я  тебя,  Надежда,  на  свою  погибель.
       Уйдите  отсюда!  А  то  у  меня…  ложки  пропадают!
       Лучше  я  потом  как-нибудь,  а  то  мы  сегодня  все  переделаем,  а  на  завтра  ничего  не  останется.
       —  Ты  куда?
       —  А  так  короче.
       —  А  так  —  длиннее.
       Батюшки,  куда  это  у  людей  самолюбие  девается?
       Я  бы  всем,  кто  заочно  учится,  ордена  б  давала.  Это  ж  какую  силу  воли  надо  иметь!  Никто  над  ней  не  стоит,  а  она  всё  занимается,  занимается.
       –  Техника!  Тут  соображать  надо!  Это  тебе  не  картошку  варить!
       –  Ты  думаешь,  что  картошка  –  это  так  вот  просто?  Не  тут-то  было!  Из  картошки  знаешь,  сколько  можно  блюд  приготовить!
       —  Сан  Саныч  приходил?
       —  Был  тут  какой-то  облезлый,  а  как  звать,  не  знаю.
       –  Она,  брат,  такая!
       –  Какая?
       –  Подрастешь  –  узнаешь!
       —  Надьке  вот-вот  28  стукнет,  тут  не  то  что  за  Ксан  Ксаныча,  за  козла  пойдешь.
       —  Эх  ты,  вареники  с  картошкой.
       —  Вроде  бы  некоторые  и  по  любви  замуж  вышли,  а  теперь  письмами  от  любимого  мужа  печки  топят.
       —  Да…  Умыла  она  тебя!
       —  Подумаешь,  тоже  мне  фигура!
       —  Фигуры  может  быть  и  нет,  а  характер  –  налицо.
       —  Вот  мы  сегодня  по  истории  проходили,  было  такое  время,  когда  женщины  мужчинами  командовали.  Очень  правильное  было  время!  Я  вот  только  его  название  забыла.
       —  Матриархат,  что  ли?
       —  Ты  тоже  знаешь?  Вот  они  где  у  нас  сидели,  голубчики!  Так  нет,  выпустили  их  древние  женщины,  вот  они  теперь  и  командуют!
       А  это  что?  Даже  ниже  меня  ростом.
       Кому  чего  в  городе  купить?  Принимаю  заказы  до  одной  тонны.
       Щи  у  новой  поварихи  ВО!  Рагу  как  в  санатории.  Каждый  калорий  на  своём  месте!
       —  Разрешите?
       —  А  вы  всегда  с  папироской  танцуете?  И  в  шапке?  Так  вот,  с  такими  я  не  танцую!
       Какая  ж  это  любовь?  В  посёлке  про  нас  невесть  что  болтают,  а  я  тебя  ещё  ни  разу  не  поцеловал.
       —  Видишь  то  место?  Вон,  пожарный  щит.  Это  место  у  нас  Камчаткой  называется.  Сидят  там  некоторые  по  вечерам  парочками.  Посидят,  посидят,  а  потом  комнату  отдельную  требуют,  а  комнат  свободных  у  нас  нет.
       —  Ненавижу….
       —  Ты  ж  говорила,  что  полюбила?
       —  С  тех  пор  ещё  больше  ненавижу!
       –  А  вы  и  есть  то  новое  начальство,  которого  все  так  боятся,  да?
       –  Ну…  уж  не  такой  я  страшный.
       Первый  раз  таких  единоличников  вижу.
       А  я  вот  никогда  замуж  не  выйду.  Одному  ведь  лучше,  хочу  —  халву  ем,  хочу  —  пряники.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828828
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2019
автор: Тома