Темне волосся, наче жита колоски,
Здається пахне тендітною весною.
У ньому заплелись усі сумні думки,
Це мить, коли вона поряд зі мною.
Земля з-під ніг продовжує летіти.
В карих очах свобода синіх гір.
П'янкі уста, немов рожеві квіти.
Її солодкий сміх -- то мій зефір.
В горнятку охолоне свіжий чай,
Тож знову прокидатись треба.
І як не поспішав б ти -- зачекай,
Поглянь уверх, до свого неба.
Там буде сонце, дощ і хмари,
Блакить і море інших слів.
Відлуння серця, мов удари,
Під спів коханих солов'їв.
Там відіб'ється милий погляд,
Знову літак кудись злітає.
Проста душа -- це мій світогляд,
Можливо хтось таки згадає.
Присвячено Киці Мурій
05.03.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828736
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2019
автор: Моряк