Проста Душа


Темне  волосся,  наче  жита  колоски,
Здається  пахне  тендітною  весною.
У  ньому  заплелись  усі  сумні  думки,
Це  мить,  коли  вона  поряд  зі  мною.

Земля  з-під  ніг  продовжує  летіти.
В  карих  очах  свобода  синіх  гір.
П'янкі  уста,  немов  рожеві  квіти.
Її  солодкий  сміх  --  то  мій  зефір.

В  горнятку  охолоне  свіжий  чай,
Тож  знову  прокидатись  треба.
І  як  не  поспішав  б  ти  --  зачекай,
Поглянь  уверх,  до  свого  неба.

Там  буде  сонце,  дощ  і  хмари,
Блакить  і  море  інших  слів.
Відлуння  серця,  мов  удари,
Під  спів  коханих  солов'їв.

Там  відіб'ється  милий  погляд,
Знову  літак  кудись  злітає.  
Проста  душа  --  це  мій  світогляд,
Можливо  хтось  таки  згадає.

Присвячено  Киці  Мурій

05.03.19  ©Стася  
(Максим  Стаськів)

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828736
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2019
автор: Моряк