Знову прийшла весна.
Вволю, з насолодою,
дихаємо весняним повітрям,
після зимових нетрів.
Вибрик зимовий -
останній сніг,
вештається з залишком сил.
Вимальовується нова
винахідлива пора,
тепла, ніжна,
в противагу сніжній.
Після зими бруньки зітхнули,
забила весна вухналь.
У повітрі ледь уловими
пахощі весняної свіжості.
Лагідний ветерець
ледь торкається лиця,
ніжністю своєю звеселя.
Прийшла нарешті рання весна - красна.
Весняний дощик омиває
кожне обійстя.
Радіємо весняній порі,
ніби малі діти.
Різнокольоровим стає
все навкруги, відчуття
нової народженої пори.
Зустрілися ми віч - на-віч
з вельмишановною весною,
її вартою зеленою.
Вишиваний весняний день,
враз жене звідусіль зимову тінь.
Водевіль весни на витівки
та витребеньки скорий,
вихор з променів соняшних
дарує навколо.
Впритул вклоняюся весні,
жадаю від неї щастя.
Нарешті влучити у нього потрібно,
з її вмінням воістину не складно,
коли є між нами порозуміння.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828659
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2019
автор: Svitlana_Belyakova