Юніє світ, юнію разом з ним,
Сьогодні я зі світом в суголоссі.
Муркоче пісню вітер у волоссі,
Правічний ліс здається молодим.
Так сяйно і так тепло на душі!
Сніги давно здали вже нормативи
І до старої схиленої сливи
Зеленим зойком пнуться спориші.
Тріщать по швах вже сонячні мішки,
Під зав'язку в них сонячної втіхи.
Небесну синь погойдують горіхи,
Що поміж віти ллється навпрошки.
Оце б злетіти з хмарами в юрбі!
В політ узявши лиш думок вітрила,
Цвісти, цвісти, бо стримати несила
Квітучу юність весен у собі!
22.03.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828583
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2019
автор: Ірина Кохан