Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
А молоді як зійдуться,
Та любо та тихо.
Як у раї,— а дивишся:
Ворушиться лихо.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.
Тарас Григорович Шевченко
Жахлива зарплата
Схиливши голову донизу
З сльозою тяжкою тремтить,
Чекає грошей робітник,
Жадає допомоги влади,
Осиротілий дитсадок,
Де діти плачуть і гризуться
З дитинства за крихкий шматок.
Неначе світ перевернувся,
Глузують з нас як із тварин,
Що виживають і сміються,
Коли витравлюють весь світ,
Гнилою масою проблем,
Жахіттям справжнім без зарплат,
Життя збігає як у ямі,
І травить голодом сліпим,
І тяжкий подих втамувати
Ніяк не може білий світ,
Ховаючи образи, крики,
Приниження, що серце душить.
Потрібно встати проти сміху,
Проти образливих речей,
І постріл в спину не боятись,
Рахуючи мізерні гроші,
Знайти проблему всіх століть,
Усіх нещасть і поколінь.
Потрібно встати проти злиднів,
Проти нахаб і крадіїв,
Проти суворої жадоби,
Що лічить кошт лише собі.
Не осудити тих, що вкрали,
А показати, хто він є,
Свої проблеми уладнати,
І гріх чужий не підіймати,
Свої лічити глибокі рани,
Але довіку не схилятись
О тим, що сіють тільки зло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828377
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.03.2019
автор: Ти не осліп