В мене кум, ото мужчина,
Таких небагато,
Він куму на руках носить
У Жіноче Свято.
Рано встав, поніс на кухню,
Кохану дружину,
Щоб вона пів дня стояла
Обідать варила.
Потім поніс до свиней,
Кохану дружину,
Щоб прибрала гній в свиней,
М"яко підстелила.
Потім, поніс у дровник,
Дружину Микола,
Щоб дров вона нарубала,
Та ще й поколола.
Із дровника вніс на кухню,
Поставив до печі,
Захотілось йому півня,
В романтичний вечір.
Так носив він цілий день,
Джентельмен-чудило,
А кума весь божий день
За нього робила.
До вечора так втомився,
Приліг на дивані,
Як заснув, як захропів,
Проснувся аж рано.
-Ну, як свято? - питається,
Дружину Микола,
-Ой спасибі лебедику,
Вдалось, як ніколи!
Ти ж учора як заснув,
Спав, як немовлятко,
А до мене кум прийшов,
Зробив справжнє свято.
Я давно вже не була
Отака щаслива,
Де й береться у мужчин
Чоловіча сила.
Вечеряли при свічках,
Випили текіли,
Від текіли в мене все
Тіло розімлілось,
То він мене заніс в спальню,
Так гарно, так ніжно,
Ти ж стомився, не чув навіть,
Як скрипіло ліжко.
От спасибі, хто придумав,
Цей Жіночий День!
Тепер знаю, який він, той
Справжній джентельмен.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828321
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2019
автор: Амадей