Торфовище

               «Люблю  це  торфовище,
                   Чорні  його  карби…»
                                                             (Шеймас  Гіні)

І  я  люблю  це  торфовище:
Так  м’яко  тут  ступати
І  минуле  сумне  згадувати,
Ховати  в  його  утробі  
Важкі  й  холодні  заліза  шматки.
А  потім  щось  вишукувати,  
А  потім  землю  як  пиріг  різати  –  
На  паливо.  
Ми  стільки  разів  це  торфовище  підпалювали,  
Стільки  його  рискалями  різали,  
Заступами  тлумили,  лопатами  шматували,  
Наче  не  торфярі    ми,  а  копачі  могил,
А  воно  все  квітує,  все  ковдрою  камені  криє,
Все  з  нутра  джмелів  та  щурів  плодить,
Чого  тільки  ми  не  викопували:
І  ножі  іржаві,  і  треби  страшні,  і  кумирів  пращурів,
А  все  намарно  –  не  для  нашої  пам’яті,  
Не  для  наших  хворих  спогадів,
Не  для  наших  черевиків  цвяхи
З  тих  кавалків  мечів  минулого.
А  люблю  це  торфовище:  
Все  одно.
І  овець  волохатих  дзвоники,
І  конюшини  весняні  трилисники,
І  вересу  п’янкий  сон,
І  вітру  прощання  сумне…  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828149
Рубрика: Верлібр
дата надходження 07.03.2019
автор: Шон Маклех