Лютий має лютувати,
Та чомусь не хоче дбати
Про свій статус.
Що про нього тепер скажуть?
Йому небо – не той важіль,
І безплідний розум, сила?
Це незвично, неможливо!
Тому хоч про глаз чужий
Брякни градусом, не стій
Немов ти ні те, ні се!
Його слово не бере.
Виродивсь ти, мій юначе,
Дахи з цього, мабуть, плачуть.
Є й у люду молодці,
Їх добро тільки в руці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827883
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.03.2019
автор: seroglazka