Ти любиш вушками, чи ні?
Багато літ невтомно кажу:
Хіба на скронях білий сніг?
Це тільки ще немає сажі.
Я ж не кіптю, як смолоскип
З ганчірки, вмочений в солярку!
Оце палаю десять літ,
Аж серце смажиться на шкварку!
Чому горю? Якби то знав,
Той пояснив би ці причини,
А так в кохання ніби впав,
Ще й виборсатись нема сили!
Живу всі дні, немов життя
Моє поділене надвоє:
Ось тут – розлуки, каяття,
Туга, скорбота за тобою;
А тут – чекання день при дні,
Короткі зустрічі, таємні…
В руці – рука, а подих мій
То ледве чутний, то буремний
І ще цілунки вуст хмільних
Та пальців доторки тремтячі…
Хтось би сказав: здурів мужик!
Нащо ці ніжності телячі?
Невже на світі мало баб,
Що так банує за одною?
Ганебно, що душею раб,
Та є ця влада наді мною.
Смієшся? Що ж, повеселись,
Якщо є дрібка позитиву…
О! - скільки раз – бувало, зливсь,
Та припинити все… спротиву
В моєму серці вже нема,
Не дало небо щастя-долі,
Ти доживаєш вік сама,
А я, як зомбі – геть без волі!
Весна! Я зиму пережив!
Чого чекати, що зробити,
Аби тебе у плині днів
Поміж подій не загубити?!
Мені вже буде не дано
Нову мелодію заграти.
Ти - зірки світ в моє вікно
І не дай, Бог! – такої втрати!
Ти любиш вушками? То знай
Дивлюсь на тебе як на диво:
Мого захоплення розмай
Така ж бажана і вродлива
Твій погляд сповнений глибин
Хвилюючий і таємничий
Оцих криляток ніжний згин
Ця усмішка – вона так личить
Тобі – із ямочками щік
З іскринками в сльозинках сміху
Таж ти у мене – краща всіх
Дана на горе і на втіху
Дана для щастя і журби
Дана і забрана із долі
Тому тобою я слабий
Та для розлучення без волі
Ти любиш вушками? Люби…
05.03.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827852
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2019
автор: dovgiy