Моє село - білява галичанка,
під оберегом Бабинець гори
розкинулось привільно й величаво
де видолки, левади, де яри.
[i]Не забудь... Не забудь...
Матір, батька, всю родину...
Не забудь... Не забудь...
Ці стежки і ці околи...
Не забудь... Не забудь...
Першу вчительку і школу...
Не забудь... Не забудь...[/i]
Моє село, це галицька говірка -
скарбниця невимовної краси. -
І ллється пісня солодко і дзвінко
на всі-усі українські світи!
[i]Не забудь... Не забудь...
Не забудь батьківську мову...
Не забудь... Не забудь...
Пісню милу колискову...
Не забудь... Не забудь...
Передати дітям не забудь...
Не забудь... Не забудь...[/i]
Моє село у клопотах щоднини,
і так споконвіків із року в рік -
добротним жнивом колосяться ниви,
богатирями славний його рід.
[i]Не забудь... Не забудь...
Славу прадідів великих...
Не забудь... Не забудь...
І до скону, до загину,
Не забудь... Не забудь...
Рідний край і Батьківщину...
Не забудь... Не забудь...[/i]
[i]Не забудь... Не забудь...
Не забудь... Не забудь...
Не забудь... Не забудь...
Не забудь... Не забудь...[/i]
Створено: Вересень, 2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2019
автор: Т. Василько