В своїй уяві я приїхав в Канів.
Гора Чернеча, постать височить.
Для серця мого Він живий, не камінь
Тож думкою промовив у цю мить:
Як твій земляк, Учителю шановний ,
Звертаюся до Тебе, пан Тарас.
Зі щирим, - від самого серця, - словом,
Щоб думкою відобразити час
В якім живу. Важке життя минає
Як і при Тобі в злиднях та борні.
Та Україна труднощі долає,
Хоч і згорають хлопці на війні.
Вже є надія, що піде на краще,
Спинаємось на ноги із колін.
Своя є церква, живе мова наша,
Тож прийде свято і до наших стін.
Твоє палке, Твоє пророче слово,
Немов знамено до мети веде.
Збудуємо країну сильну, нову
Від цього нам не дітися ніде
Дай, Боже, нам обрати Президента
Не із чужинців, із своїх людей,
Щоб наче Данко, був би ладен серце
За щастя ближніх вирвати з грудей
Щоб ми пізнали радість Перемоги
Над підлістю лукавого Кремля
щоб розквітала у звитягах нових
Така стражденна батьківська земля!
03.03.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827607
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2019
автор: dovgiy