Гради свистять,що кров застиває,
та Український вояк страху не має.
Бо серце у вояка хоч і стальне,
при згадці за дім-горить і пече.
А вдома чекає мама й дружина,
ще в телефон плаче маленька дитина.
А він у окопі в день і ночі-
щоб спалося добре тобі і мені.
У теплій кімнаті де мама і тато,
ми ситі й спимо у теплій кроватці.
А солдат у окопі,де страх пропадає,
бо думка одна- він людей захищає.
Спасибі вам хлопці-спасибі герої,
що ми прості люди не гинем в неволі.
Повертайтесь живими до рідної хати,
хай всі там радіють-діти,жінка,батько і мати.
Ви ті на кого рівнятися треба,
Українських людей ви захист й потреба.
Спасибі,спасибі-це не прості є слова,
що ми всі живі,хоч в країні війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827579
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2019
автор: Бабич