І де ж той дощ? Де та весняна злива,
Яка змиває пил зі спраглих душ?
Весна іде барвиста і грайлива.
Розтанули пелюстки білих руж,
Мальованих зимовими майстрами
На полотні лютневих завірюх.
Розвіяні південними вітрами,
Які зірвали з мене капелюх
І понесли світ за очі зі сміхом…
Я посміхалась, дивлячись на це.
І думала: весна – то Божа втіха…
І крапля тихо впала на лице,
І дощ рясний, неначе мене слухав,
Все дужче й дужче воду лив з небес.
А я стою,
Закохана «по вуха»
В передчутті побачень і чудес.
І знаю – це було і буде з нами.
У серці відчуваю ніжний спів.
Бажаю поцілунків під дощами,
Обіймів і солодких ніжних слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827155
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2019
автор: Наталі Рибальська