НАЙБЛИЖЧА БОГУ

Сплять  тихим  сном,  до  забуття  —  
знайомі  люди.
Дивлюся  в  темні  небеса  —  
такі,  як  всюди.

А  там,  далеко,  не  сягну  —
в  моїй  країні,
Розквітнуть  яблуні  в  саду,  
а  я  —  в  чужи́ні.

Ця  довга  ніч  безсила  дню  
і  кане  в  Лéту*.
Когось  згубила,  кимось  сню...  
з  могó  сюжету.

Надходить  сон.  У  рай  пірну  —
бо  він  з  казками...
До  себе  ковдру  пригорну...  —  
так  хочу  мами!

Мережку  слів  серед  ночей...
сказать  —  нікому.
Серед  всіх  друзів  і  людей  —  
найближча  —  Богу.

[i]Лéта  -  річка  забуття[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2019
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА