Літо - 1959.

                                   Вірш  із  циклу  „Весна  надії  .”
                                   Перша  відпустка…  Як  я  хотів
                                   відвідати  село!..  Пройтись    на  
                                   очах  у  вчителів…  Сходити  в
                                   кіно  в  сільський  клуб,  по  вулиці...
                                   Уже  в    людському  вбранні.  Ой!..

Буяє    лiто.    Гримлять    колеса.
Я    у    вiдпустку    їду    в    село...
Зостались    там    десь    днiпровськi    плеса,
Вогнi    будови,    добро    i    зло.

В    батькiвськiм    домi    не    був    бiльш    року.
Усяк    бувало  -  та    слав    листи,
Що    всього    досить,    життя  -  нiвроку,
Що    я    засмаглий  -  до    чорноти.

I    ось    я    дома.    Костюмчик  -  новий,
Сорочка    й    туфлi  -  усе    як    слiд.
А    ,,Бiломор''    той,    що    вiз    з    будови
Смакує    батько    й    Петро  -  сусiд.

Димок    пахучий    пливе    пiд    стелю,
Чарка    туманить    свiжiсть    думок...
Стає    палацом    низька    оселя,
В    нiй    само    щастя    карбує    крок.

Лиш    мати    бачить    мозолiв    грона  -
I    з    них    будує    правди    мости.
Я    ж    знаю  -  взимку  -  житло    як    зона,
Звiдки    не    вийти,    бо    в    чiм    iти?

А    поруч    ходить    Вона,    єдина,
Котра    давно    вже    хвилює    кров...
Ой,    мамо,    мамо  -  для    твого    сина
Була    тюрмою    одна    з    будов.

Димок    пахучий    пливе    пiд    стелю,
Чарка    туманить    свiжiсть    думок.
Дитинством    пахне    низька    оселя,
В'ється    розмови    тихий    струмок...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827065
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.02.2019
автор: Янош Бусел