помирай на першому подисі
завмирай останньої миті
ніби ми щойно народженні
ніби досі ми уже квиті
забувай про слова у відчаї
віри не йми вони не живі
пригадай як сади заквітчані
дарували нам ночі смачні
прости мені наші розлучення
знаєш чому я їх створив?
був на тебе надто розлючений
але все ж більше неба любив
на різних вітрах ми очікуєм
знаку, що десь там на землі
кращі нам половинки вділені
кращі як один одному ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826731
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2019
автор: Андрій Толіч