Нас розводить у різні бо́ки
Невблаганний та мудрий час,
Це було не один вже раз
І просвітку не видно поки.
І задумаєшся таки:
Так, напевно, все має бути...
За вікном гірко плаче Лютий,
А хотілося б навпаки —
Щоб було досить снігу нині,
Щоб мороз завітав сюди
І траплялись твої сліди
Дорогій по життю людині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826398
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2019
автор: Патара