Я бачив, як горіло небо вогнем,
Як від полум‘я цього втікав сокіл,
Що летів під багряним дощем
І струшував з крил білий попіл.
Як скувала все сніжна імла
І ненаситно жувала повітря,
Як падали додолу частинки скла,
Ламаючи промені світла.
Я бачив, як летів поранений вітер
І все на своєму шляху шматував,
Як будували примари цвинтар,
Що душі людські катував.
Я бачив, як словами гоїли рани –
Не пусті то слова, не пусті;
Як зникали шрами з роками,
Що завжди з’являються на видноті.
Я знаю, що бачив багато і ні,
Побачити хочу і треба,
Як гори туляться до землі
І одночасно до неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826231
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.02.2019
автор: Андрій Лагута