Розцвітав барвінок небом голубим,
Ніжним зелен-листом усміхався всім.
Сплітала в віночок квіти та стебло,
В доленьки благала, щоб щастя жило.
Щоб її кохання, як той маків цвіт,
Горіло в серденьку ще багато літ.
Щоби не щеміло в ночах самоти,
Вуста ж жебеніли: "Милий тільки ти".
Стікала пекуча сльоза по щоці,
Тремтіла росою на фото в руці.
Малювала зустріч пензлем із надій:
Любий мій, коханий, ти, навіки мій.
Припадала ніжно до грудей, що з жил,
Бо без нього бути бракувало сил.
У очах тонула: "Обійми, мене, -
Просила, молила", - кохала над все.
19.02.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2019
автор: Валентина Ланевич